Меню Закрити

Історія повсякдення • Відкриття та винаходи • Творча платформа “Дієпис”

Ne_пророцтва.net

Як людство почало визначати погоду “на завтра”, на декілька днів чи то на тиждень? Як сприймались такі прогнози серед звичайного населення? На ці питання, а також про те, як ці прогнози увійшли до нашого повсякденного життя, відповість саме ця стаття. Не забудьте глянути, що там на завтра передають (можливо доведеться взяти парасольку).

Автор Аня Качковська

 

 

    Щоранку, збираючись кудись на вулицю більшість людей зазирає на сайт гідрометцентру чи подібні інформаційні ресурси.. Адже сили природи – це, певно, єдині повністю непідвладні людині речі. Саме тому, прогноз погоди став невід’ємною частиною «історії» наших буднів.
    Починаючи з первісних часів і до сьогодення зміни в навколишньому середовищі впливали на життя представників homo: неандертальці не могли б спокійно вилазити із своїх печер без проведення примітивних обрядів, античні греки не вирушали у плавання не помолившись богу моря Посейдону, германський конунг не міг бути впевненим в успішності цьогорічного врожаю, не запрягши сліпучо білих коней у свою колісницю, французький король не зміг би організувати вдалого походу без ознайомлення з середовищем майбутньої битви. Думаю, логічний ланцюжок аналогічних процесів в різні часи кожен зможе провести сам. Та чи кожен з нас може розповісти про історію прогнозу погоди як наукового явища?
    Споконвіку ми намагаємося осягнути таємниці майбутнього. Перші спроби зробили давні єгиптяни, а слідом за ними і вавилонці, які близько 650 р. до н.е.. почали формувати уявлення про майбутні зміни, спостерігаючи за появою зірок, хмар та вітрів. У 398  до нашої ери році китайці змогли створити календар, що складався з 24 періодів, які базувалися на змінах в погоді.

Chinese_Calendar(Daoguang_15)
Сторінка китайського календаря

    Грецькі мислителі теж не залишилися поза грою: Аристотель у 340 році до нашої ери пише свою «Метафізику», що нехай і відкинула назад геліоцентричні ідеї піфагорейців, проте відкривала нові взаємозв’язки між природними процесами та рухом небесних тіл. Вже у ІІ столітті нашої ери Птолемей своєю складною, але неправильною теорією руху планет і Сонця довкола нерухомої Землі пояснив загадкові явища у видимому русі планет по небосхилу, припустивши, що планети і Сонце обертаються не лише довкола Землі, а й одночасно довкола інших центрів по петлеподібній кривій.

    Протягом століть було зроблено спроби складати прогнози, виходячи з метеорологічних особливостей та особистих спостережень. Однак до кінця епохи Відродження стало все більш очевидним те, що спекуляції філософів-натуралістів були фіктивними, бо жодного вогняного дощу на обрії не спостерігалося. Тому, щоб більше зрозуміти Всесвіт, необхідні були  значніші знання. На допомогу як завжди прийшов науково-технічний прогрес, адже почили з’являтися нові інструменти для вимірювання різних фізичних величин: вологості, температури та тиску.

    Микола Кузанський, що відомий нам, як автор першої рукописної карти, наприкінці 15 століття описав прилад для вимірювання вологості повітря – гідрометр. Не забарився і Галілео Галілей, що окрім славнозвісного телескопу сконструював перший прототип термометру у 1592 році. Еванджеліста Торрічеллі у 1644-ому розвинув теорію атмосферного тиску, довів можливість отримання так званої «торічелієвої порожнечі» і винайшов ртутний барометр. В своїй основній праці з механіки «Про рух вільно падаючих і кинутих важких тіл» (наприклад падаючих тіл із оборонних мурів чи щойно вкинутих до вогнища злочинців) розвивав ідеї Галілея, сформулював принцип руху центрів тяжіння, заклав основи гідравліки, вивів формулу для швидкості витікання ідеальної рідини з посудини.

Чого дивитеся? Галілео я, Галілей!
1234-990x660
Термометр Галілея
bar4
Ртутний барометр.

    Ці інструменти звісно відіграли важливу роль у становленні професійного прогнозу погоди, однак новий етап у розвитку цього дослідження почався лише з винайденням телеграфу у 1835 році. До цього найшвидші дані про погодні умови могли доставлятися зі швидкістю 160 кілометрів на день, а середньостатистичні лише 100-120 кілометрів на день. Вже до кінця 1840 року в Британії можна було отримати потрібні дані одразу ж в час запиту, що дозволяло оперативно збирати необхідну інформацію для подальшого аналізування.

    На початку 19 століття відбулися зрушення в теоретичній базі людства: науковці почали розуміти причини штормів, співвідношення вітрів та тиску, були створенні «карти погоди». Однак, ці дані використовувалися здебільшого для покращення руху суден, та моделювання кращих вітрових діаграм. Більшість населення і досі передбачало зміни в погоді, відстежуючи висоту польоту птахів та рахуючи кількість пропливаючих хмар.

Винахід справжнього прогнозу приписують двом чоловікам, англійцям: серу Френсісу Бофорту та серу Роберту Фіц-Рою. Як не дивно, але обидва були пов’язані із військовою справою (було б дивно, якщо б прогноз погоди вигадав кондитер). Бофорт – адмірал військово-морських сил Британії, у 1805 році розробив 12-бальну шкалу з вимірювання швидкості вітру та впливу на навколишні предмети. У 1838 році шкалу Бофорта прийняли як офіційну на британському флоті. Протягом 26 років він керував гідрографічною службою – саме так тоді називалась установа, що збирала дані необхідні для покращення кораблепрохідності.

    Його справу продовжив Роберт Фіц-Рой, який був офіцером військово-морського флоту, капітаном знаменитої навколосвітньої експедиції в якій був Чарльз Дарвін на кораблі «Бігль» та генерал-губернатор Нової Зеландії! Не зважаючи на успіхи у військовій справі, справжню славу йому принесла саме метеорологія. У 1854 році він відкриває Мет-Офіс (ні-ні, не наркотичний офіс, а метеорологічний). Як і більшості новаторів, йому довелося стикнутися з несприйняттям оточення, оскільки для переважної частини населення кліматичні явища залишалися хаотичними, а визначення погоди на наступні 24 години – сміховинними пророцтвами.
    Але Фіц-Рой був занепокоєний численними втратами у морі, оскільки між 1855 та 1860 роком було втрачено понад 7000 суден.
    Натхненний власною справою, дослідник швидко зміг впоратися із поставленими цілями і вже 1 серпня 1861 року на сторінках славнозвісного Times  було видано перший прогноз погоди, що включав приблизні дані на два найближчі дні. Так як показники підраховувалися вручну, то вже у 1862 році прогнозування часто було помилковим ( деякі сайти і досі справляються гірше, ніж 2 століття тому).

Перший прогноз погоди. 1 серпня 1861 рік

    Роберт Фіц-Рой гостро реагував на критику зі сторони преси та заможного населення. Деякі політики навіть хотіли скасувати фінансування проекту. Тому, одного прекрасного сонячного ранку, він замкнувся у своїй кімнаті та пустив кулю  в лоба.
    Незважаючи на  те, що винахідник закінчив життя самогубством, його справа продовжувалася, і відділ Мет-Офісу, що початково нараховував трьох людей, тепер складаєтья із 1500 людей персоналу.
    Так, два англійці змогли провести людство крізь прірву між хаотичними пророцтвами та справжньою наукою прогнозування, а до того все людство лишень ламало голову над, здавалося, невідомою річчю: як дізнатися майбутнє, навіть найближче, навіть якщо це прогноз погоди.