Меню Закрити

Історія повсякдення • Історико-популярна платформа “Дієпис”

Природа звичного

Кожного ранку мільйони людей прокидаються, і першим їхнім кроком є ритуал пиття вранішньої кави. Впродовж дня вони йдуть на перерву задля обміну новинами за чашкою ароматної кави, знайомляться за нею та деякі полюбляють куштувати її ввечері як символ закінчення важкого трудового дня. Кава є звичним предметом побуту та всього лише ресурсом вжитку, а не вищим предметом насолоди, задля якого люди долали тисячі кілометрів, боролися із звірами та агресією, як то було раніше. Ще не так давно кава було знаком статусу людини, адже дозволити її не міг собі кожен, вона уособлювала собою цілу епоху,і звичний для нас напій став початком набагато більшого, про що ми зараз і поговоримо.

Багатьом людям здається, що вони знають про каву все — звідки взялась, скільки її треба кинути в чашку тощо, але цікавішим є її значення для самого історичного процесу. Не можна сказати, що з моменту, коли кава потрапила до рук європейців вона завоювала їхні рецептори одразу. Європейський люд, як пив до цього моменту пиво і вино, так і продовжував використовувати алкогольні напої як основний метод задоволення та релаксу, про що свідчить звичне для будь-якого німця XVIII ст. вживання смачного та корисного пивного супу з самого ранку. Нічого не змінилось —  змінилось бачення пиття. Воно закріплювалося під час Реформації, і було підтримано самим Мартіном Лютером.

Реформація змінює стосунки між людиною та Богом водночас із стосунками тої ж людини та алкоголю. Саме вона заклала підвалини капіталістичного ладу у майбутньому, а кава стала головною «бадьорістю» епохи. В XVII ст. ви б зрозуміли, яку місію виконувала кава, але потрібно було народитися в країні-лідері за споживанням кави — в Англії (так, раніше саме ця країна, яка славиться своїм чаєм, випивала найбільше кави у світі) та лише стати англійським пуританом, які називали цей напій «ліками від алкогольної дрімоти», які пробудили працьовитість соціуму. А до цього додавався приємний бонус у вигляді засобу від похмілля, що було підтверджено Сильвестром Дюфуром, тогочасним лікарем. До того ж кава носила антиеротичний характер у своєму трунку та пробудження розуму, а тому стала головним символом каварняної традиції Просвітництва. Вважалось, що кава зменшує сексуальну активність аж до імпотенції, що чудово підходило для священиків, які дали целібат.

Через це не дивно, що 1674 р. жінки Лондона подали петицію проти вживання кави у каварнях, через банальну причину — чоловіки перестали виконувати свій обов’язок і кожен день сидять разом за чашкою кави, щось там говорять між собою та постійно працюють. Саме це дало змогу протестантизму включити каву у склад своєї етики на довгі роки.

А через протестантизм така «ідеологія» перекочувала до способу життя кожного раннього капіталіста, тобто звичайного клерка, який дедалі більше працював у конторі та працював розумово, а не фізично, тому йому просто було необхідно пробудити свої мізки зранку. В той же час нижчі прошарки населення брали пару пляшок горілки чи дешевого джину та шукали швидкого сп’яніння, що стало такою ж необхідністю, як і вживання кави бюрократами.

 

Houghton_EC65.A100.674w_-_Women's_Petition_Against_Coffee
Петиція жінок проти кави. 1674 р.
Rulesandorders
Правила кав'ярні. 1674 р.

Ритуал пиття кави залишився і до сьогодення, хоч і в спрощеному варіанті. Ще в XVII ст. цей ритуал збирав навколо себе найкращі розуми в одному місці, де вони мали змогу обмінюватися думками, новинами та обговорювати політичну ситуацію в країні. Це стало найвагомішим внеском кави в історичний процес. Прикладом цього є відкриття XVII ст. звичайної каварні на Тавер-Стрит у Лондоні паном Едвардом Ллойдом, а через декілька років переносеняня її на Ломбард-Стрит на наступних вісімдесят років. Невдовзі каварня стала місцем зустрічі людей, що були фахово пов’язані із мореплавством, у тому числі купців та страхових агентів. Вигідне географічне розташування біля доків дозволило отримати від англійської влади статус центру морського страхування. Страхові агенти стікалися сюди, щоб скуштувати Ллойдової кави та дізнатися найсвіжіші новини світу. Едвард Ллойд почав видавати власну брошуру та отримувати за неї більші прибутки, ніж з каварні, а тому протягом XVIIIст. вона втратила свою первинну функцію, та в результаті зараз є найбільшою страховою компанією.

Звичайно, що не всі каварні отримали такий небачений розвиток, але вони всі подарували світу велику кількість інститутів громадського життя. Наприклад, скринька для голосування, яка вперше виникла у «Голові турка» в Вестмінстері, так само і аукціони взяли початок у каварнях Лондона і, що цікаво, Королівське товариство (Британська Академія Наук) вийшла із «Оксфордського клубу кави», куди входили студенти та викладачі, які збиралися у каварні Тильярда. Зараз каварня не виглядає так, як раніше, де збиралися ділові чоловіки і куди не допускались жінки, зараз тут лише продають цукерки та випивають ранкову каву. В Лондоні каварня швидше всього втратила свою «ділову» функцію, ніж у Відні, де вона затрималась найдовше. Англія пережила дещо інше, що назавжди змінило її «кавове обличчя».

До влади після Кромвеля у 1660 році приходить Карл ІІ і намагається відновити католицизм, а тому зібрання політичної опозиції у британських протестантських каварнях було йому непотрібним. Через це він закриває каварні та вводить величезні мита на каву, що призводить до контрабанди. Але перевозити таким чином каву було дуже дорого і небезпечно, а тому англійці знайшли своє спасіння у дешевому в абсолютній вазі чаю. Тобто цілий пакет чаю коштував дорожче ідентичного кави, але для заварювання його не потрібно було використовувати у великій кількості, що призводить до звичайної зміни видів насолод, на відміну від переходу з алкогольних напоїв на гарячу каву.

Перша кав'ярня Лондону

З часом кав’ярні та кава втрачають свої функції та новизну і починають ставати звичайними закладами та предметами першого вжитку. Насолода переходить на новий рівень – з’являється ритуал куріння люльки, сигари та сигарети, використання опіуму чи інших наркотичних засобів, які стають символами нової індустріальної епохи, а кавова культура Просвітництва йде до забуття.