Меню Закрити

Інтерв’ю ♦ Українська революція 1917-1921 ♦ Український кінематограф

“Таємний щоденник Петлюри” та історичні реалії: інтерв’ю з історичним консультантом Володимиром Сергійчуком

Інтерв’юерІван Бутко

Володимир Іванович Сергійчук – український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка (2000—2007 рр.), академік АН ВШ України.

Доброго дня!

— Чи були Ви знайомі з режисером фільму – Олесем Янчуком?

— Так, ми вже співпрацювали раніше. Я був історичним консультантом під час роботи над декількома його фільмами, зокрема, над фільмом «Андрей Шептицький». Давав поради, щоб картини краще узгоджувалися з історичною дійсністю.

— Яке завдання поставив перед Вами режисер?

— Насамперед, я повинен був переглянути сценарій і відзначити, що є справжнім історичним фактом, а що не відповідає реаліям. Якщо я помічав якусь невідповідність, то вказував у сценарії, що таких подій і постатей не було, або вони не мали стосунку до цих подій.

Це - перший фільм про Симона Петлюру, який був знятий не для того, аби дати черговий привід «гіперпатріотам» оспівувати його героїзм, а саме щоб висвітлити Процес Шварцбарда.

— Чи вдалося Вам втілити все те, що Ви хотіли, чи все ж таки команда чинила по-своєму?

— Ситуація така: загалом усі принципові зауваження вони врахували, але були й моменти творчого характеру. Тобто, якщо мова йшла про важливу художню деталь, яка є фантазією режисера, але не викривляє загалом історичного факту, – я погоджувався. Звісно, такий епізод як обговорення Грушевським, Винниченком і Петлюрою питання входження в Крим Болбочана, я сказав негайно перезняти. І вони таки зробили це: виконавець ролі Винниченка – Євген Ніщук – переозвучував епізод, бо в тому початковому варіанті не було жодного історичного сенсу.

— Чи задоволені Ви фільмом?

— Загалом задоволений. Це – перший фільм про Симона Петлюру, який був знятий не для того, аби дати черговий привід «гіперпатріотам» оспівувати його героїзм, а саме щоб висвітлити Процес Шварцбарда. Думаю, процес вдалося відтворити правильно, без помилок. Можливо, там є художні домисли, але вони вкладаються в історичне тло, тож я особливо не маю зауважень до фільму.

Режисер фільму Олесь Янчук на знімальному майданчику

— Якби Олесь Янчук запропонував Вам іще раз побути в ролі історичного консультанта, Ви б погодились на це?
Погодився б, тому що він – людина, яка дослухається.

—Розкажіть про свій перший досвід у ролі історичного консультанта.
Мене так часто запрошують на різні події консультантом, що зараз я навіть не можу згадати, що саме було вперше.

— Чому Ви погодилися консультувати цей фільм? Через гроші чи через цікавість досвіду?
Моя головна мотивація – в бажанні, щоб фільм вийшов правдивим. Крім того, я чудово обізнаний із цією темою.

— Якби зараз була можливість щось змінити у фільмі, Ви б це зробили?
Можливо, хотів би змінити деякі деталі, показати більше подій, що стосуються нашої держави. У фільмі мало висвітлені події 1917 року. Наприклад, я би показав створення національного війська або обрання Петлюри головою генерального військового комітету на 1-ому військовому з’їзді. Але загалом фільм непоганий, особливо як для першої картини про Симона Петлюру.

Чому так багато істориків критикують цей фільм?
Мені потрібно знати, чим конкретно вони не задоволені, а потім уже якось апелювати до цього. Я видав три томи документів і праць Симона Петлюри, багато з яких саме я побачив уперше. Написав дві книги про нього, монографічного характеру. Видав книгу «Симон Петлюра і єврейство» про погроми. Тому, я вважаю, що вивчив постать Петлюри не гірше тих істориків, які критикують цей фільм.

Чому фільм не популярний у нашій державі?
Бо постать Симона Петлюри як українського державника – маловідома. Наведу конкретний приклад: я під гарантії уряду 2006 року надрукував четвертий том праць Симона Петлюри, і до сьогодні уряд не розрахувався, тож мені довелося вкласти свої гроші. Той факт, що влада досі не розрахувалася, чудово ілюструє її ставлення до постаті Симона Петлюра. Якби ті книги пішли по бібліотеках, то, певно, й інше ставлення було б до цього діяча.

Чи є у таких фільмів майбутнє у нашій країні, чи варто їх знімати?
Звичайно, варто знімати такі фільми. Варто показувати молоді, як потрібно жити і працювати для своєї країни та народу. І постать Симона Петлюри – хороший для цього приклад.

— Дякую Вам за інтерв’ю. Було дуже цікаво. До зустрічі!