Меню Закрити

Історія повсякдення • Дитинство • Історико-популярна платформа “Дієпис”

Історія розвитку місця, де діти себе розважають

Складно уявити сучасні міста без дитячих садків, різноманітні серйозні заклади без кімнат для дітей, а великі парки без дитячих майданчиків? Виявляється, так було не завжди. Павло Корцуб підготував для вас статтю про виникнення місць, куди можна збагрити дітей поки батьки зайняті. Приємного читання!

Райони будь-кого міста сучасній людині складно уявити без дитячих майданчиків і не дарма: подібні місця, куди можна було відвести дітей аби вони самі себе розважили, мають більш ніж сторічну історію. Звісно, перші такі творіння кардинально відрізнялися від того, до чого ми звикли зараз.

Споконвічно дитячі розваги мали на меті підготувати учасників до їхньої майбутньої соціальної ролі. Діти часто допомагали батькам виконувати різноманітну роботу. Відомою є наукова дискусія щодо взагалі появи ідеї дитинства, як окремої категорії, та ця цікава тема заслуговує висвітлення в іншій статті. З розвитком педагогічної науки зросла увага до дитячого розвитку. Ідеї просвітителів підштовхували до виховання з дітей гармонійних індивідів. На практиці цей підхід призвів до появи першого місця, яке можна назвати дитячим майданчиком. В 1837 році німецький педагог Фрідріх Фрьобель створив навчальний заклад з назвою “дитячий садок” (створивши і це поняття також). Фрьобель свято вірив в розвиток “природної” особистості, тому відводив спеціальні місця під гральні з метою розвитку фізичних умінь дітей через природну діяльність: походи в ліс та гори, дослідження печер і потічків, будівництво каналів, дамб. Окрім цього учні під наглядом дорослих піклувалися про тварин, саджали рослини, займалися боротьбою, іграми з м’ячем та військовими іграми. Підхід “дати дітям речі і нехай вони самі зроблять собі з ними ігри”, який іноді використовується і зараз, був присутній і там.

Перший "дитячий садок" Фрьобеля. 1837, Бад Бланкенбург, Тюрингія

Скоро, в часи індустріальної революції, коли стрімко росли міста, а в них ще стрімкіше росли бідняцькі нетрі, ідея дитячого майданчика справді знадобилася. За дітьми слідкувати було нікому і діти вимушені були грати на вулицях міст, що викликало багато різноманітних проблем. Дитячі майданчики виглядали достойним рішенням, тому гроші на них виділяли міські меценати, організації допомоги бідним  тощо. Не рідкістю були і спеціалізовані товариства.

Дитячі майданчики в Російській імперії з’явилися значно пізніше. Перший з них було створено в Санкт-Петербурзі в 1894 році. Майданчик того часу кардинально відрізнявся від сучасних: гойдалки і каруселі були атрибутами ярмарок і на майданчиках з’явилися в міжвоєнний період. Пісочниці знаходилися в інших місцях і вважалися окремими об’єктами. Простір майданчика займали лави зі столиками і розмальований сарай, де знаходилися іграшки. До кожного майданчика був приставлений відповідальний педагог, залежно від кількості дітей помічник (В США замість помічника міг бути полісмен)    . Працював майданчик лише в теплу пору року. Вхід був безкоштовним, але потрібно було записуватися заздалегідь. Разом з реєстрацією могли попросити заповнити анкету щодо стану справ в сім’ї, відповідальний складав регулярні доповіді, таким чином товариства збирали необхідну інформацію. Педагог слугував на майданчику за того, кого б зараз назвали аніматором — організовував для дітей ігри, заняття з рукоділля, читання книжок, тощо. Іноді організовувалися екскурсії та лекції запрошеного викладача з розповідями про довколишній світ.

Фрідріх Август Фрьобель
Діти та дорослі на каруселі в парку. 1929 р.
Прообраз сучасного дитячого майданчика

В Європі та Сполучених Штатах швидко поширився модульний підхід до будівництва майданчиків з окремо виділеними місцями для ігор, площами для футболу, спортивними знаряддями та іншими розвагами на кшталт травневих шестів, усі з них вельми небезпечні за сучасними стандартами. Не запізнився він і на території молодого Радянського Союзу. Уряд перебрав управління майданчиками на себе, проводячи для дітей різноманітні івенти, які мали ввести маленьких пролетарів в курс революційної справи розповідаючи про щасливе майбутнє, злих буржуїв тощо. Масштабне будівництво 30-х років вже побачило майданчик створений в реаліях тоталітарного суспільства — акцент перемістився на спортивні знаряддя: турніки, бруси, тощо. Зникло поняття наглядача, тепер майданчики працювали постійно. Взимку діти активно робили на них гірки та фортеці.

Післявоєнний період позначився для майданчиків кардинальними змінами в усьому світі. Будували їх значно активніше, а в оформленні стали домінувати теми експериментів та художнього новаторства. На заході поширилися ідея пригодницького майданчика, запропонована бельгійским ландшафтним архітектором Карлом Соренсеном. Соренсен зазначав, що дітям подобається досліджувати покинуті будівлі та руїни, яких в післявоєнній Європі було більш ніж вдосталь. Його майданчики виглядають як маленькі фантастичні містечка, але через великий кошт є відносною рідкістю. Радянський союз також не оминуло віяння творчої свободи. Саме в 1960-ті роки гірки починають стилізувати під слонів і ракети, малювати довкола інших тварин. З’являються цілі маленькі фортеці, в якості експерименту будувалися маленькі басейни по коліно в глибину, але вода надто швидко брудниться, тому від ідеї відмовилися.

Активно використовувалися скульптурні композиції, часто абстрактного характеру, будувалися різноманітні хитрі переходи, які мали розвивати в дітей почуття орієнтації в просторі, але врешті більше подобалися авторам-архітекторам, радше ніж дітям.

Це закінчилося в 80-ті роки, які були відмічені зростанням уваги до безпеки, різноманітні правила та принципи вельми обмежили фантазію авторів. На теренах СРСР продовжувалося будівництво нових мікрорайонів і будівництвом нових майданчиків стали займатися ЖКГ, яким не було ніякого інтересу до робіт архітекторів, і які цінували перш за все шаблоновані і дешеві конструкції. Краще виглядали майданчики підпорядковані підприємствам — там ще жевріла тяга до мистецтва. Саме на таких майданчиках лишалися фігури кораблів, будиночків на курячих ніжках тощо. Та сучасний дитячий майданчик витворив саме попередній курс на стандартизацію і дешевизну.

Ми рідко звертаємо увагу на те, що кожна річ, що нас оточує, була колись кимось винайдена і має за собою живу історію. Сучасні міста складаються із багатьох елементів, кожен з яких витворений досвідом років як експериментів, так і масового виробництва, іноді про це справді варто пам’ятати, цінуючи багато в чому безпрецендентний комфорт сучасних умов життя.